Журнал · 27.01.2026
День у швейних цехах Львівщини
Від ательє до цехів, де шиють наші речі, — тридцять-сімдесят кілометрів. Ця відстань вирішує багато що.
Між Городком, Дрогобичем і Стриєм лишилася низка невеликих цехів, які пережили десятиліття, коли українську швейну галузь вважали втраченою. Там працюють по десять-сорок людей, часто на машинах вісімдесятих, які тримають у робочому стані механіки, що знають їх напам'ять.
Працювати за тридцять кілометрів — означає інакше помилятися. Проблему з лекалом, помічену на зразку, вирішує поїздка наступного ранку, а не три тижні листування. Короткі серії на двадцять-тридцять речей перестають бути послугою, про яку незручно просити.
Це змінює й ціну. Пошиття на Львівщині коштує нам утричі-вп'ятеро дорожче за роботу в інших географіях. Це закладено в етикетку, і ми не маємо жодного гарного способу це приховати.
Натомість ми отримуємо можливість повторювати. Коли модель працює, ми виробляємо її знову з тією ж бригадою, на тій же машині, з тим же оздобленням. Це різниця між колекцією та каталогом.
Текст ательє Theryn, вул. Замарстинівська, Львів. Опубліковано 27.01.2026.